Цьогоріч збиранню пшеничного багатства на Харківщині передувала особливо копітка робота аграріїв. Вони, без перебільшення, доклали всіх зусиль, аби наповнити засіки достатньою кількістю хліба.

І це при тому, що погодні умови не завжди були схильні до селян і через спеку все ж таки трішки пшениці недобрали. Утім, як розповів під час нещодавньої прес-конференції директор Департаменту агропромислового розвитку Віталій Панов, аграрії області справили обжинки в доброму гуморі. Хоча й не без певних тривог.

ІНШИЙ БІК ПШЕНИЧНОГО БАГАТСТВА

Селяни добре розуміють, що зібрати дорідний урожай – це одне, а реалізувати його за належною ціною – зовсім інше. Адже з кожним роком зростають ціни на елітне насіння, запчастини для техніки, паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива тощо. У той же час вартість тонни пшениці або залишається на тому самому рівні, або взагалі «падає». От і минулого року продовольче зерно коштувало до 2400 грн за тонну, а в цьому – майже на 900 грн менше. Звісно, тодішній урожай ранньозернових і зернобобових в області був значно нижчий за зібраний цього року, який склав 2 млн. 616 тис. тонн.

– Мушу зазначити, що зараз чимало сільгосппідприємств користуються державними програмами підтримки й залишаються у виграші, – зазначив Віталій Панов. – Зокрема, сільгоспвиробниками укладено 10 форвардних контрактів з Аграрним фондом України на 16,7 тис. тонн пшениці. Шість господарств повністю погасили контракт, у двох господарствах триває переоформлення.

Він зазначив, що сільгосппідприємствами регіону укладено 16 форвардних контрактів з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на постачання 4,574 тис. тонн пшениці і 52,239 тис. тонн кукурудзи.

І, звісно, селяни активніше, порівняно з минулим роком, користуються кредитними банківськими ресурсами. Це дає можливість належним чином підготуватися до проведення повного комплексу польових робіт. До того ж, не доведеться реалізовувати хліб «з коліс» за незадовільною ціною.

ХАРКІВЩИНА ПОТРЕБУЄ ЕЛЕВАТОРІВ

Ще одним проблемним питанням поки що залишається зберігання вирощеного хліба. Останніми роками в багатьох сільгосппідприємствах було збудовано власні зерносховища та придбано зерносушарки. До речі, в одному із сільгосппідприємств Вовчанського району вже діє високотехнологічна зерносушарка, яка працює на соломі. Але нинішні реалії такі, що останніми роками в нас збільшується експорт зерна, а це означає, що його потрібно зберігати на сертифікованих елеваторах. Хоча є і приклади так званого замкнутого циклу вирощування зернових на Слобожанщині, але вони поки що поодинокі. Зокрема, це фермерське господарство «Альфа», що в Золочівському районі, яке має змогу обходитися без послуг елеватора.

Якщо до цього додати, що незабаром розпочнеться збирання зернової кукурудзи, то доречно знати думку Віталія Панова стосовно того, чи вистачить у нас потужностей елеваторів для зберігання всього валу зерна.

– Під час збирання зернової кукурудзи у принципі не має бути проблем з її зберіганням на елеваторах, – підкреслив керівник Департаменту агропромислового розвитку. – Зараз на них зберігається понад 820 тис. тонн зерна, а потужності дозволяють зберігати до 2,5 млн тонн зерна. До того ж, держава серйозно налаштована на політику будівництва нових, сучасних елеваторів. Річ у тому, що зберігання зерна в зерносховищах сільгосппідприємств подекуди призводить до погіршення його якості. І тут ні про який експорт не може бути й мови, а тому його врешті-решт відправляють на сертифікований елеватор. У цьому році на Харківщині відкрився ще один новий елеватор у Великобурлуцькому районі. Зараз ведемо перемовини з кількома потенційними інвесторами, бо це справді вигідна для них справа.

А ще Віталій Панов зазначив, що в області належним чином триває робота щодо забезпечення стабільних цін на соціальні сорти хліба. Уже закуплено близько 14,2 тис. тонн зерна.

– Це буде регіональний ресурс, який дасть можливість у разі різкого збільшення вартості зерна не підвищувати ціни на соціальні сорти хліба. Однак на сьогодні такого побоювання немає, адже нині ціна на продовольчу пшеницю стабільна, і ніяких передумов до її підвищення немає. Тим паче, що вже є значний запас і підписано відповідний меморандум з ТОВ «Кулиничівський хлібозавод», – наголосив директор департаменту.

ТРИ ЗАВОДИ НА ВСЮ ОБЛАСТЬ

Під час зустрічі було порушено і проблемну тему цукрової галузі. Керівник Департаменту сказав, що на Харківщині в цьому сезоні працюватимуть три цукрозаводи: ВАТ «Савинський цукровий завод» (Балаклійський район), ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» (Коломацький район) і ПП «Цукровик-Агро» (Краснокутський район). Ситуація в цукровій галузі поки що залишається непростою. Річ у тому, що в нинішньому році чимало сільгосппідприємств відмовилися від вирощування «солодкого кореня», бо ні їм, ні переробникам це невигідно. Зараз собівартість цукру складає близько 6 грн 50 коп., тоді як оптова ціна майже на 2 грн. нижча.

Також певною мірою несуть збитки не лише цукрозаводи, а й сільгосппідприємства, які відмовилися від вирощування «солодкого кореня». Тут річ у тому, що за рік «простою» багато втрачається. Насамперед, у поле не виходять агрегати, механізатори втрачають кваліфікацію, адже вирощування цукрового буряку – це, без перебільшення, вищий пілотаж у рослинництві. А ще не дотримується відповідна технологія, словом, у підсумку – тільки «мінуси». І зазнавати збитків через роботу ніхто не збирається.

Але цього року особливої трагедії робити не слід, адже в області вистачить цукру з лишком. Перехідні залишки в регіоні складають 95 тис. тонн, що відповідає річній потребі області. До того ж, слід урахувати й те, що ми зберемо новий урожай, а це – також немалий обсяг цукру. Стосовно планів на наступний рік, то є сподівання, що запрацюють ще мінімум два цукрозаводи з тих, що нині законсервовано. А ще під час виробництва цукру слід звернути увагу на застосовування енергозберігаючих технологій. Слід також робити ставку й на виробництво біоетанолу, адже це – перспективний напрям. Держава ж у свою чергу намагається зробити все для того, аби цукрова галузь працювала належним чином. Це дозволить повернути людям роботу, а подекуди – і створити нові робочі місця. Тож сподіваємося на краще.

Насамкінець директор Департаменту агропромислового розвитку розповів про стан справ в овочівництві. На Харківщині цього року висаджено овочів на площі близько 110 тис. га. В основному овочівництвом займаються особисті селянські господарства. Головною проблемою тут є те, що в селян немає можливості зберігати зібраний урожай належним чином тривалий період. А через це часто доводиться реалізовувати овочі не за тією ціною, за якою хотілося б.

– Зараз керівництво області активно працює над пошуком інвесторів для будівництва холодильників і овочесховищ, – зазначив Віталій Панов. – До речі, це вигідна справа для інвесторів, і вони вже виявляють зацікавленість. У нас уже давно навчилися вирощувати екологічно чисті овочі.

(«Слобідський край»)