Поле квітучих соняшників… Хто хоч раз в житті не захоплювався цією красою? А уродженець с. Таранівка, що на Зміївщині, двічі Герой Соціалістичної Праці Василь Степанович Пустовойт присвятив цій культурі своє життя.

Народився він 14 січня 1886 року в трудолюбивій родині, де росло десятеро дітей. Під час зустрічі із земляками-таранівцями у 1971 році говорив, що своє родове коріння рід Пустовойтів бере з Пасік, що їх прізвище колись було Пустовіт, а може то по-вуличному так звали.

Згадував свою молодість, яким вправним був парубком. Розповідав їм з гордістю про те, що міг на зігнутих в ліктях руках не тільки тримати по двоє-троє дівчат, а ще й кружляти з ними. Пишався своїм високим зростом та широкими плечима. Його батьки в центрі Таранівки тримали корчму і мали з неї непоганий зиск.

Мама Катерина Тарасівна і батько Степан Леонтійович всі сили і кошти віддавали для виховання і освіти дітей, і він з дитинства знав важку селянську працю та ціну шматка чорного хліба.

Після закінчення Таранівської церковнопарафіяльної школи та Зміївського ремісничого училища, навчався в Харківському землеробському училищі, яке успішно закінчив у 1907 році. Знання, отримані тут, стали міцним фундаментом для подальшої наукової роботи.

Наступного 1908 року закінчив педагогічний клас при цьому ж училищі і був направлений на Кубань для роботи у сільськогосподарській школі викладачем, де пізніше стає помічником керуючого школи. Паралельно працює агрономом, навчаючи станичників, як і чим протруювати насіння пшениці від шкідників, переконуючи, що насамперед саме для них це вигідно і дохідно. Станичники з повагою ставились до нього, тож Василя Степановича обрали головою Кубанського козацтва. Він був закоханий в землю і все життя допомагав хліборобам словом і ділом, аби полегшити їх працю, аби поле щедро віддавало хлібні зерна.

Студентів навчав раціональному обробітку землі — в надії, що отримані знання передадуть іншим.

У 1912 році завдяки його особистим старанням на Кубані відкривається перше дослідно-селекційне поле, яке в 1932 році перетвориться на Всесоюзний науково-дослідний інститут олійних культур. Діапазон досліджень вченого великий, він працює з кукурудзою, озимою пшеницею, житом, просом та багатьма іншими культурами, але найбільше віддає себе соняшнику.

Усе життя Василь Степанович не тільки навчав, а і вчився сам. Уже у 1926 році отримує диплом вченого агронома, а у вересні цього року стає завідуючим кафедри генетики, селекції та насінництва. За життя опублікував 160 наукових праць, включаючи 15 книг і брошур.

У серпні 1930-го був заарештований та засуджений на 10 років таборів. Покарання відбував у Казахстані, але і тут талановитий селекціонер вивів два урожайні сорти проса і один — жита, а карагандинським хліборобам допоміг втричі підняти врожаї на полях, замінивши глибоку оранку на дискування.

У 1936 році вченого реабілітовано. Він повертається на Кубань і продовжує досліджувати соняшник. Виведений у 1926 році сорт Круглик А-41 він перевершує високоврожайним стійким до хвороб сортом ВНИИМК-1646, яким будуть засіяні великі площі.

З травня 1936 року В.Пустовойт — завідувач відділом селекції і насінництва олійних культур і лабораторії селекції соняшника Всесоюзного науково-дослідного інституту олійних культур у м. Краснодарі.

У роки Великої Вітчизняної війни В.Пустовойт евакуйовується на Закавказзя, але його дружина Марія Миколаївна з донькою Галиною залишаються жити в окупації. Дружина зберегла весь селекційний матеріал вченого за тридцять років його пошуків, завдяки чому він продовжив селекційну роботу. Всього В.Пустовойт створив 34 сорти соняшника (олійність абсолютно сухого насіння досягла 57 %).

Останньою селекційною роботою вченого був сорт «Салют» – він став неначе лебединою піснею невтомного селекціонера. Його «Передовик» та «Первенець» вийшли далеко за межі колишнього Союзу і завоювали багато країн і континентів. Створення за декілька десятиріч по суті нової культури, яку світ відкрив для себе як «російський соняшник» — справжній зразок всього того, що називають подвигом в ім’я народу.

Жив у м. Краснодарі. У 1970 році про нього було знято документальний фільм. На зйомки були запрошені і земляки-таранівці, яких В.Пустовойт зустрів надзвичайно тепло і з радістю розповідав цікаві історії зі свого життя.

За визначні заслуги перед державою В. Пустовойта було двічі удостоєно званням Героя Соціалістичної Праці, нагороджено двома медалями «Серп і Молот», трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, орденом Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак Пошани», зарубіжними медалями і орденами, Сталінською премією II ст., Ленінською премією.

В. Пустовойт — академік Академії наук СРСР і ВАСГНІЛ, заслужений діяч науки РСФСР, доктор сільськогосподарських наук. Неодноразово обирався депутатом Верховної Ради.

Помер академік 11 жовтня 1972 року. Бронзове погруддя В.Пустовойта встановлено на території Всесоюзного науково-дослідного інституту олійних культур, що носить його ім’я. Ім’ям Героя названі вулиці в Краснодарі та Армавірі Краснодарського краю, а також російський танкер «Академік Пустовойт», серед студентів заснована стипендія.

Найпрестижніша премія світу в області соняшника названа на честь В.Пустовойта. Його знає весь науковий світ.

(За матеріалами газети «Вісті Зміївщини»)