Вірі Леонтіївні Рогіз із Красноградського району виповнилося 90 років.

Нелегким було життя цієї жінки. Особливо замолоду. Її родина належала до заможних, бо мала кілька корів, коней та волів, а також увесь необхідний сільгоспінвентар. Це були добрі працьовиті господарі.

Та саме ці обставини і спричинили подальші драматичні події. У 1930 році в них відібрали майно та передали його новоствореній артілі. Сім’ю навіть виселили з житлового будинку — так тоді вчиняли з куркулями. Аби довести їх до жебрацтва.

Батько Віри Леонтіївни помер від голоду — у страшному 1933-му. А мамі з дітьми довелося рятуватись у старшого брата, що мешкав у Кегичівському районі.

Після звільнення території від фашистських окупантів героїня цієї розповіді годувала й доглядала поранених бійців. Потім працювала в колгоспі ім. Кагановича, який діяв на той час у селі — ще воююча армія потребувала не тільки зброї, а й продуктів. Має статус учасника Великої Вітчизняної.

У 1954 році вийшла заміж за Гаврила Рогіза, з яким у злагоді та взаємній повазі прожила понад чотири десятиліття. Нині мешкає в Лип’янці разом із донькою Лідією. А ще має сина, двох онуків і правнука.

Віра Леонтіївна навіть у своєму поважаному віці зберігає добру пам’ять, задовільне здоров’я. Її слово й сьогодні авторитетне та вагоме.

Із Петрівським сільським головою Іваном Лисяком односельці привітали ювілярку з її життєвою датою, вручили подарунок від громади. Хай у її долі буде ще багато сонячних теплих днів.

Газета «Вісті Красноградщини»