Він потрапив до Краснограду вже далекого 1968 року. Мав на той час відповідну освіту, певний досвід роботи в аграрній сфері — головним агрономом МТС, головою колгоспу.

Та саме на Красноградщині Григорій Максимович Білоус став знаною людиною в колі фахівців, пройшов шлях від аспіранта до кандидата сільськогосподарських наук, директора Дослідної станції. І ніколи не пожалкував, що за молодих літ змінив прописку, а разом із нею — і свою долю.

— Головне, що все життя працював на землі, — говорить із цього приводу. — Це було моїм головним призначенням, і йому я не зрадив.

Хоча разом із відповідальною посадою отримав не лише нові можливості для наукової діяльності, а й чимало важких, але важливих проблем, що потребували негайного вирішення. Розпочав із доріг, які з’єднували селище з містом та Кумами, навколо яких розташовувалися експерементальні площі. Саме за час його керівництва Дослідне набуло сучасного вигляду, стало нагадувати справжнє наукове містечко. З’явилися сучасні житлові будинки, адміністративне приміщення, науковий корпус, навіть дитячий садочок і спортзал. Не забували й про розширення матеріальної бази, звели комплекс для обробки насіння кукурудзи, майстерню з машинно-тракторним двором, критий тік.

Не менш плідною була й наукова діяльність колективу. На базі багаторічних досліджень було визначено кращі попередники сільгоспкультур, ефективну систему органічних і мінеральних добрив, створено та введено у виробництво багато врожайних сортів зернобобових культур, зроблено реальні кроки щодо вдосконалення технології інтенсивного вирощування кукурудзи на зерно.

Досить тісний зв’язок тримали вчені з сільськогосподарськими підприємствами регіону.

Пишається Григорій Максимович і тим, що саме в цей період на станції з’явилася ціла плеяда науковців, внесок яких у розвиток аграрної сфери важко переоцінити. Бо для ефективної роботи галузі замало лише досвіду — потрібні новітні технології, прогресивні сорти.

Історія Дослідної станції багата на різні приємні події і досягнення. Це чудовий приклад того, яких вершин міг досягти колектив, очолюваний мудрим далекоглядним керівником.

Звичайно, на той час багато значила й державна підтримка подібних установ, які не лише займалися теоретичними розробками нових технологій і сортів, а й успішно впроваджували їх у виробництво.

Свого часу Дослідна станція була майданчиком передового досвіду в аграрній галузі, місцем дискусій між науковцями і практиками. Сюди з’їжджалися представники багатьох господарств з усієї України, керівники різних рівнів. На спільну раду виносилися питання державної ваги. Нині високопосадовці також згадали, що ми маємо найкращі в Європі чорноземи і значний потенціал розвитку АПК. Можливо, досвід Григорія Максимовича Білоуса, багатьох учених-красноградців ще знадобиться аграрному сектору вітчизняної економіки?

Він віддав Дослідній станції понад три десятиліття. Тому душа завжди болить за це підприємство. Хоча й на заслуженому відпочинку чоловікові ніколи сумувати. Город, сад, господарство — навколо цього нині зосереджує час та зусилля.

Та Г. М. Білоус не обмежується лише цими звичайними проблемами. Його хвилює і доля країни, і використання аграрного потенціалу держави, і майбутнє сільського господарства рідного краю. А багатий життєвий досвід лише дозволяє цій мудрій людині швидко розібратися в ситуації і зробити з неї правильні висновки.

 

(Газета «Вісті Красноградщини»)