– Віталію Володимировичу, з 20 червня минулого року ви обіймаєте посаду директора Департаменту агропромислового розвитку Харківської області. Розкажіть, будь ласка, про стан справ агропромислового комплексу на Харківщині.

– Дійсно, у червні минулого року після того, як Головне управління агропромислового розвитку було реформовано у Департамент агропромислового розвитку обласної державної адміністрації з дещо іншими, більш розширеними функціями, губернатор області доручив мені очолити цей новостворений орган управління. Тож сьогодні маю можливість дати максимально повні відповіді на це та інші запитання, які стосуються завдань, покладених на Департамент.

Але я не хотів би, щоб наша розмова звелася лише до простої констатації досягнень і прорахунків. Зараз набагато важливіше зрозуміти тенденції розвитку українського і світового сільськогосподарського виробництва і вже з цих позицій оцінити дійсний стан справ у галузі.

Суть у тому, що в останнє десятиріччя на світовому ринку відзначається різке зростання попиту на продукти харчування. При чому пов’язане це не лише зі зростанням чисельності населення земної кулі, а й з активним розвитком економіки у цілому ряді країн Азії, Африки, Південної Америки, для яких характерна висока чисельність населення. У громадян цих країн з’явилося більше можливостей покращити рівень свого харчування, а на світовому ринку суттєво зросла потреба на сільськогосподарську продукцію.

У цих умовах урядом України, особливо в останні роки, були вжиті вагомі заходи для просування вітчизняної сільськогосподарської продукції і готових продуктів харчування на світовий аграрний ринок. В доповнення до цього одним із пріоритетів сучасної державної аграрної політики стало скорочення імпорту сільськогосподарської сировини і готових продовольчих товарів. В результаті цього цінова ситуація на аграрному ринку України для виробників значної кількості видів сільськогосподарської продукції стала більш сприятливою. У сільськогосподарських підприємств області з’явилась можливість вигідніше реалізувати свою продукцію.

Зростання середньої ціни реалізації у 2012 році порівняно з 2011 роком в цілому по області зафіксовано по таким видам продукції: зерно (в середньому) – на 14,3%, в тому числі пшениця – на 18,2%, ячмінь – на 9,5%, кукурудза – на 13,7%; соняшник – на 7,5%; соя – на 21,3%; овочі закритого грунту – на 13,1%; м’ясо (у живій вазі) великої рогатої худоби – на 3%, свиней – на 25,8%, птиці – на 18,6%; яйця курячі – на 19,1%. Це офіційні статистичні дані, розроблені на основі щомісячних звітів сільськогосподарських підприємств.

– То ж аграрії області зараз мають більше можливостей для розвитку агропромислового виробництва?

– Безперечно що так, але щоб ними скористатися необхідно добре попрацювати.

Найпершим наслідком зазначеного підвищення реалізаційних цін стало суттєве збільшення грошових надходжень на рахунки сільськогосподарських підприємств. Виручка від реалізації продукції рослинництва і тваринництва в цілому по сільськогосподарських підприємствах області зросла з 4,8 млрд. грн. по підсумках роботи за 2010 рік до 6,4 млрд. грн. у 2011 році і 8,3 млрд. грн. у 2012 році або в 1,7 рази порівняно з 2010 роком і на 30% більше проти 2011 року.

Змінилося і ставлення до сільського господарства. Сьогодні воно все більше розглядається як самодостатня і інвестиційно приваблива сфера економіки України. Особливо це стосується тих його галузей, які мають експортне спрямування.

Для підтвердження цієї тези назву цифри щодо динаміки капітальних інвестицій (без ПДВ) по області, використаних на розвиток сільського господарства: 2005 рік – 231,9 млн. грн., 2010 рік – 407,0 млн. грн., 2011 рік – 733,0 млн. грн., 2012 рік – 909,0 млн. грн. Щоб було більш зрозуміло, що стоїть за цими цифрами, скажу, що лише сучасних тракторів аграрії області за останні два роки (2011 і 2012) придбали 965 одиниць проти 345 за 2009 і 2010 роки. У тричі більше за ці роки придбано зернозбиральних комбайнів (392 одиниці за 2011-2012 роки проти 128 одиниць за 2009-2010 роки). Значно зросли також обсяги придбання багатьох інших видів сільськогосподарської техніки. Як наслідок, маємо можливості для більш активного впровадження новітніх технологій, кращого дотримання технологічних вимог щодо термінів і якості проведення польових робіт.

Одночасно з цим в області в останні роки вдалося суттєво збільшити обсяги застосування мінеральних добрив. Якщо під урожай 2005 року їх було внесено в середньому лише по 21 кг поживної речовини в розрахунку на 1 гектар посівної площі, то у 2011 році ця цифра вже досягла 54 кг, а у 2012 році – 60 кг.

Також прискорилися темпи проведення збиральних та інших польових робіт, зросла культура землеробства у великої кількості господарств.

Все це зміни на краще, яких не можна не помічати, і все це працює на урожай навіть за складних погодно-кліматичних умов. Підтвердженням цього є минулий господарський рік.

Згадайте, якою посушливою була осінь 2011 року. Далеко не кращими практично на всій території області були умови для розвитку озимих культур і у весняний період 2012-го. У результаті майже 30% посівів озимих зернових культур довелося пересіяти. Але і в цих умовах аграрії області спромоглися виростити і зібрати достатньо вагомий врожай зернових – 2716 тис. тонн. Це 6 місце по Україні і це на 12% більше середньорічного рівня за попередні три роки (2422 тис. тонн). У тому числі озимої і ярої пшениці вироблено 1018 тис. тонн, це 2 місце серед регіонів України. На другому місці область також за обсягом виробництва соняшнику (878,7 тис. тонн) і овочів (698,4 тис. тонн). Повністю забезпечена область за рахунок власного виробництва також картоплею і цукром.

– Віталію Володимировичу, можливість реалізувати зерно за більш високими цінами безумовно сприяє покращенню стану справ у рослинництві, але ж це, одночасно, є тим фактором, який провокує підвищення цін на хліб і борошно. Який вихід Ви бачите із цієї ситуації?

– Це дійсно так. Якщо закупівельні ціни на зерно зростають, повинно бути дорожчим борошно, а значить і на хліб ціни повинні підвищуватися. Але поки що цього не спостерігається. Роздрібні ціни на соціальні сорти хліба в області більше двох років залишаються незмінними. Утримувати їх такими вдається виключно завдяки постійній співпраці обласної державної адміністрації з провідними підприємствами-виробниками хліба, а також з Аграрним фондом України, борошномельними підприємствами, мережами супермаркетів. Між усіма цими суб’єктами господарювання і обласною державною адміністрацією 25 січня поточного року укладено Меморандум порозуміння, згідно якого кожна із сторін взяла на себе певні зобов’язання.

Підготовка і укладання цього Меморандуму, контроль і координація дій щодо його виконання, надання підтримки регіональному відділенню Аграрного фонду України в процесі проведення закупівель продовольчого зерна до державного інтервенційного фонду, в тому числі за форвардними контрактами (коли частина вартості зерна сплачується наперед) – це все ті питання, розв’язанням яких також опікується Департамент агропромислового розвитку облдержадміністрації.

– Віталію Володимировичу, відомо, що виробництво продукції рослинництва, як правило, прибуткове. І зараз, як ми побачили, цінова ситуація для розвитку цієї галузі досить сприятлива. Інша справа – тваринництво. Як Ви вважаєте, чи можна побороти роками напрацьоване переконання у багатьох наших керівників, що це галузь, яка нездатна приносити високі прибутки?

 – Те, що ви стверджуєте, дійсно тривалий час відповідало дійсності. Та й зараз практично жоден із видів продукції тваринництва не може за рівнем рентабельності конкурувати, скажімо, з соняшником. Але врахуйте, що можливості для розширення площі посіву соняшнику, як і культур зернової групи, в області вже практично вичерпані, а подальше підвищення їх врожайності потребує значних додаткових витрат.

В той же час забезпеченість населення України молоком і м’ясом за рахунок власного виробництва поки що не перевищує 60%. Керівники господарств, представники бізнесових структур, які не звикли жити лише сьогоднішнім днем, це добре розуміють. Розуміють вони і те, що по мірі зростання доходів населення попит на продукцію тваринництва буде лише підвищуватись, при цьому все більшими темпами.

Тому сьогодні ми вже бачимо суттєве посилення інтересу до розвитку практично всіх тваринницьких галузей.

Лише протягом минулого року в області було модернізовано та реконструйовано 22 корівника, 14 приміщень для утримання молодняку великої рогатої худоби, 9 приміщень для утримання свиней, а завершення реалізації ще ряду вагомих інвестиційних проектів намічено на 2013-2014 роки. Це крім того, що було відновлено після проведення корінної реконструкції роботу птахофабрики по виробництву м’яса курей-бройлерів у ТОВ “Курганський бройлер” Балаклійського району та свинокомплексу на агрокомбінаті «Слобожанський» Чугуївського району.

Повірте, ставлення до тваринництва вже змінилося. Сьогодні це галузь, яка при належній увазі до неї здатна протягом всього року приносити немалий прибуток господарствам. Як наслідок цього, по підсумках роботи за перші два місяці поточного року в цілому по області забезпечено зростання обсягів виробництва молока на 4,3%, а реалізації худоби і птиці на м’ясо на 19,1% по відношенню до аналогічного періоду минулого року. Це при тому, що минулого року виробництво молока в області зросло проти 2011 року на 8,6%.

Середній надій молока на одну корову по господарствам області за минулий рік вже досяг 5205 кг, що на 17,7% більше порівняно з 2011 роком. Зросли також середньодобові прирости великої рогатої худоби і свиней на вирощуванні і відгодівлі.

У якості ще одного підтвердження зміни на краще ситуації у тваринництві, можна назвати і той факт, що минулого року вперше за багато років в цілому по сільськогосподарських підприємствах області зафіксовано зростання (на 20%) обсягів внесення органічних добрив порівняно з попереднім роком.

– Віталію Володимировичу, а що Ви можете сказати відносно підсобних господарств населення? Чи матимуть вони хоча б якісь перспективи для свого розвитку, чи, можливо, вже час здаватися перед натиском великотоварного виробництва?

– Великотоварне виробництво безперечно має значні переваги. За рахунок застосування потужної техніки, технологій та інновацій таке виробництво дає низьку собівартість і великі прибутки на гектар. Керуючись цією логікою варто було б якомога швидше передати всю землю в обробіток великих господарств і потужних агрохолдингів. Але варто завжди пам’ятати про людей, які живуть і працюють на цій землі. Реформи в аграрній сфері повинні, в першу чергу, привести до всебічного розвитку сільських територіальних громад України, до покращення життя на селі. Саме таке завдання Президент України Віктор Федорович Янукович поставив перед Урядом.

Але адміністративними реформами зверху це питання не вирішиш. Тут потрібна спільна скоординована дія всієї сільської громади за підтримки держави. Саме на це і направлений розроблений Міністерством аграрної політики та продовольства України спільно з Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних рад проект «Рідне село». Його основний принцип – розвиток сільськогосподарської кооперації.

На початку нашої розмови я перелічив ті види сільськогосподарської продукції, реалізаційні ціни на які зросли у минулому році. Серед них немає ні картоплі, ні овочів відкритого грунту, ні плодів та ягід. Не зросли у минулому році закупівельні ціни також на молоко і молочні продукти, на продукцію бджільництва. Зверніть увагу – це практично всі ті види сільськогосподарської продукції, у виробництві яких висока або вирішальна частка належить господарствам населення та дрібним сільськогосподарським підприємствам.

Чому так відбувається? Та тому, що саме дрібні та середні сільгоспвиробники сьогодні найбільш вразливі на ринку сільськогосподарської продукції. Вони не мають, або мають вкрай обмежені можливості для первинної обробки та зберігання зібраного урожаю і виробленої продукції тваринництва. Вони не в змозі забезпечити захист своїх інтересів і ефективне просування та збут своєї продукції, а відтак залишаються неконкурентоспроможними.

Світовий досвід доводить, що покласти край цьому може лише розвиток сільськогосподарської кооперації. Але ініціатива щодо створення і функціонування виробничих і обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів повинна йти знизу – від самих сільських жителів та органів місцевого самоврядування.

Наприкінці минулого року Департаментом агропромислового розвитку ХОДА було проведено опитування голів сільських та селищних рад щодо необхідності створення сільськогосподарських кооперативів на селі та напрямків діяльності цих кооперативів. За результатами анкетування 438 голів сільських та селищних рад Харківщини встановлена нагальна потреба у створенні, перш за все, заготівельно-збутових та переробних кооперативів. Вони склали майже 50% у структурі відповідей. Не менш актуальною визначена необхідність створення постачальницьких і сервісних кооперативів. Їх частка склала майже 30%.

Надалі Департамент АПР ХОДА разом з органами місцевого самоврядування і місцевими органам виконавчої влади проводитиме масштабну роз’яснювальну роботу, залучивши для цього Обласну дорадчу службу, аграрні ВНЗ та науку, щоб з виїздом безпосередньо до району, до кожного села проводити спеціальні тренінги, виявляти лідерів у громадах, і створювати кооперативи.

– Віталію Володимировичу, сьогоднішня наша розмова є ще одним свідченням позитивних змін, які відбуваються у сільському господарстві області. То ж, очевидно, маємо підстави ставити ще більш напружені завдання на поточний рік. Чи не могли б ви окреслити головні з них?

– 5 березня на черговій сесії обласної ради було затверджено Програму економічного і соціального розвитку області на 2013 рік. Завдання, окреслені в цій програмі стосовно розвитку сільського господарства, дійсно напружені, але реальні. Приріст виробництва валової продукції сільського господарства по відношенню до 2012 року прогнозується на рівні 4,4%. Виробництво зерна із урожаю поточного року заплановано довести до 3,2 млн. тонн. Подальше зростання обсягів виробництва прогнозується по всіх видах продукції тваринництва, в тому числі виробництво м’яса повинно зрости на 12%.

Все це дійсно важливі, відповідальні завдання, але крім виробничої є ще й інша сторона питання. Вона полягає у тому, що яких би високих виробничих показників не було досягнуто, ефективним сільське господарство не стане до тих пір, поки на належному рівні не будуть вирішені питання соціального розвитку сільських населених пунктів, поки село буде бідним, а люди в ньому отримуватимуть низьку заробітну плату.

Звичайно, за один рік всі ці питання не вирішиш, але забезпечити більш високий рівень заробітної плати і розрахунків за оренду земельних паїв сільськогосподарським підприємствам області вже під силу.

Минулого року середньомісячний рівень заробітної плати у сільському господарстві області склав 2199 грн. у розрахунку на одного штатного працівника. Це на 15,4% більше, ніж у 2011 році і на 8,7% більше порівняно з рівнем заробітної плати у сільському господарстві в середньому по Україні. Разом з тим, рівень оплати праці у сільському господарстві області все ще залишається нижчим середньо обласного рівня. Зважаючи на це і на досягнуте зростання ефективності сільськогосподарського виробництва, голова обласної державної адміністрації Михайло Добкін у ході проведення лютневого засідання колегії облдержадміністрації поставив перед усіма районами області завдання збільшити як мінімум на 50% заробітну плату у сільському господарстві та забезпечити її своєчасну виплату. Будемо дбати про людей, і це стократно повернеться новими урожаями і ще більш вагомими прибутками.

Прес-служба Департаменту АПР ХОДА