Саме службі ветеринарної медицини відводиться важлива роль щодо продовольчої бази не тільки України, а й світової спільноти, яка купуватиме українську продукцію. Ця служба пов’язана не лише з галуззю тваринництва, а й з усім комплексом сільського господарства і несе на рівні з іншими службами відповідальність за нинішній його стан. Про ветеринарну медицину району кореспондент газети «Коломацький край» розмовляв з начальником управління ветеринарної медицини в Коломацькому районі Сергієм Палуном.

– Сергію Миколайовичу, професія ветеринара не з легких. Як ви обрали цю професію?

– Швидше за все я став ветеринаром тому, що дуже люблю тварин. Досить боляче дивитися, як вони «безголосі» під час хвороби страждають, адже не можуть пояснити, що і де болить. А ти і радий би допомогти, та не знаєш, як і чим. Адже потрібні відповідні знання.

Любов до тварин проявилася ще в дитинстві. Хоча і ріс в сім’ї робітників, та батьки тримали підсобне господарство – птицю, кролів. Охоче допомагав поратися біля них. Особливу жалість викликали хворі та безпритульні тварини. Підбита пташка чи хворе кошеня не минало моїх рук. Намагався, чим міг, зарадити, врятувати їх життя.

У школі особливо захоплювався зоологією, біологією. Все це разом взяте і вплинуло на вибір професії. Закінчивши в с. Ков’яги середню школу, навчався у Старомерчицькому ветеринарному технікумі, а потім продовжив навчання в Харківській державній зооветеринарній академії на факультеті ветеринарної медицини.

Про те,що ця професія не тільки гуманна, але не легка як фізично, так і психологічно, а також досить важлива на державному рівні, не замислювався. Зрозумів це, коли почав працювати. А ще зрозумів, що обрав спеціальність за покликом серця і душі і ніколи про це не пожалкую.

– Що вам найбільше подобається у роботі? Що приносить найбільше розчарування?

– Подобається, що маючи значний вантаж знань, можеш допомогти тваринам, які страждають, Подобається бачити щасливі обличчя господарів, від обійстя яких відведено біду, адже в наш час багато людей живуть тільки з власного господарства. Велике задоволення приносить спілкування з колегами,обмін досвідом щодо лікування тварин, профілактики їх захворюваності та попередження занесення різних інфекційних та інвазійних захворювань на територію району. Розповіді з практики теж збагачують мої знання.

А найбільше засмучує те, що не все населення з відповідною серйозністю відноситься до застережень ветеринарної служби, з розумінням підходить до ідентифікації тварин та профілактичних щеплень. Особливо до профілактики лейкозу, що призводить до розповсюдження цієї хвороби на території району, якщо хвору тварину вчасно не ізолювати.

– Яких головних ветеринарних правил необхідно дотримуватись, аби убезпечити поширення небезпечних інфекцій серед тварин?

– Поки ветеринарна служба не мала належного розвитку, на земній кулі нерідко виникали епідемії і пандемії інфекційних захворювань тварин, в результаті яких гинула худоба, завдаючи величезні збитки, прирікаючи багатьох людей на голод і зубожіння. Захворювання тварин призводило і до значних людських жертв. У наш час подібні пошесті рідкість, але це не означає, що вони пішли в небуття. Більше того, у сучасних умовах життя суспільства є багато чинників, що сприяють розповсюдженню інфекційних захворювань.

З розвитком промислового тваринництва проблеми ветеринарії різко зросли, а умови праці преставників цієї професії набагато ускладнилися. Старі відомі хвороби тварин знайшли нове обличчя. З’явилися невідомі досі хвороби. І в «раті» борців з ними рицарем виступає ветеринарний лікар. Він постійно стежить за своїм «ворогом», вивчає його поведінку, прогнозує можливі шляхи розповсюдження, ступінь ризику зараження тварин і людей.

Більшість ветеринарних лікарів працює в сільському господарстві. Щоб убезпечити поширення небезпечних інфекцій серед тварин, вони постійно ведуть спостереження за життям і поведінкою тварин, їх станом. Багато видів тварин хворіють тільки їм властивими хворобами. Для копитних лихом є ящур та сибірська виразка, для звірів – сказ і стригучий лишай. Значна кількість гельмінтних (глистових) захворювань тварин, часті порушення обміну речовин, авітамінози тощо. Тож ветлікарі проводять систематичні профілактичні заходи щодо попередження захворювань тварин і людей. Так нашою службою кожного року проводиться виводка домашніх тварин для проведення профілактичних щеплень від сибірської виразки та проти сказу. Проводиться дослідження на туберкульоз ВРХ та відбраковка тварин. Ветлікарі суворо контролюють виконання санітарно-гігієнічних норм на фермах та в місцях проживання тварин. У випадку захворювання тварин вони з’ясовують причини хвороби, ставлять діагноз, призначають лікування і проводять профілактичні заходи.Також вони проводять ветеринарну експертизу продовольчих продуктів тваринного походження, не допускаючи вживання в їжу неякісних продуктів.

– Як управляєте та контролюєте актуальний процес ідентифікації та реєстрації худоби?

– Ідентифікація тварин дає змогу отримати повну інформацію про тварин, а також про продукцію тваринного походження, яка реалізується кінцевому споживачу. Подібна практика вже не перший рік діє в країнах Європейського союзу, тож дозволить Україні наблизитись до світових стандартів у галузі тваринництва.

Це дозволить не лише запровадити в Україні європейські стандарти в галузі тваринництва, але й контролювати поширення хвороб серед тварин всередині держави. Створивши реєстр ідентифікованих та зареєстрованих тварин, споживач тваринницької продукції також отримає вигоду, оскільки, купуючи продукцію, він зможе дізнатися, звідки м’ясо, на що хворіла худоба та хто її власник.

Від неідентифікованих тварин забороняється продаж молока і молочних продуктів, а також забій тварин на м’ясо. У межах району для ідентифікації тварин необхідно звернутися до агентів з ідентифікації у Коломацьку або Шелестівську ветеринарні лікарні. Саме вони проводять ідентифікацію тварин, починаючи з семиденного віку, заносять їх до єдиного державного реєстру та видають ветеринарні паспорти з бирками. Процес ідентифікації тварин перебуває на постійному контролі, щомісячно про проведену роботу управління звітує до Обласного управління ветеринарної медицини та надає інформацію райдержадміністрації.

– Сергію Миколайовичу, розкажіть про колектив спеціалістів ветеринарної медицини району.

– У непростому і динамічному світі служба ветеринарної медицини виконує важливі державницькі функції – забезпечує епізоотичне благополуччя України, захищеність її території від занесення інфекцій, надійну охорону здоров’я тварин, ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за безпекою сільськогосподарської продукції, поліпшення екологічного та санітарного стану довкілля.

Згідно з Законами України «Про ветеринарну медицину» та «Про безпечність і якість харчових продуктів» наша компетенція широка, та ще більша громадська відповідальність і необхідність виконавчої дисципліни. І тепер завдання полягає у тому, щоб служба ветеринарної медицини була ефективною і авторитетною.

Сьогодні в лавах ветеринарної служби району працює 16 спеціалістів. Всі вони мають відповідну освіту, добросовісно відносяться до своїх обов’язків, люблять свою професію. Багато років віддали ветеринарій справі лікарі та фельдшери, які знаходяться на заслуженому відпочинку: Овчаренко Володимир Олексійович, Рокитянський Віктор Панасович, Кологрєєв Костантин Михайлович, Безрукавий Іван Степанович, Криворучко Микола Антонович, Сосновська Євдокія Михайлівна, Перемот Катерина Миколаївна, Грамотіна Надія Прокопівна. Довгий час у сільському господарстві працювали ветлікарями подружжя Кожухарів – Надія Іванівна та Сергій Михайлович, які й сьогодні користуються повагою й довірою населення.

Робота ветлікаря є дуже відпові¬дальною і напруженою. У зв’язку з цим професійно значущим у ній є високий рівень емоційної стійкості, адже ветлікар піддається сильному емоційному впливові у процесі своєї діяльності. Тому її успіх залежить від здатності зберігати витримку, самовладання та працездатність у складних, іноді небезпечних і несподіваних ситуаціях.

Незаперечним є те, що робота з тваринами вимагає любові та хорошого ставлення до них. Бо професія ветеринара вимагає не тільки глибоких знань, а й чуйності, інтуїтивного розуміння самопочуття хворої тварини, вміння заслужити її довіру.

– Що побажаєте колегам по виробничому цеху у ваше професійне свято?

– Хочу звернутися до всіх працівників ветеринарної служби району. Шановні колеги, на перший погляд ваша праця мало помітна. Але вона одна з найскладніших і найвідповідальніших. Ви безпосередньо впливаєте на розвиток тваринницької галузі в регіоні, надаєте необхідну допомогу власникам особистих підсобних господарств.

У тому, що жителі Коломацького району споживають якісні продукти, неабияка ваша заслуга. Від вашого ставлення до виконання професійних обов’язків залежить здоров’я мешканців району. Переконаний: ви й надалі докладатимете всіх зусиль для того, щоб забезпечувалися профілактика, діагностика та лікування сільськогосподарських тварин, щоб люди мали на столі високої якості продукцію.

Щиро вітаю вас із професійним святом! Від усього серця бажаю вам міцного здоров’я, щастя, родинного тепла і достатку, нових професійних досягнень! Хай усе добре, зроблене з душею і натхненням, повертається до вас сторицею!

(За матеріалами газети “Коломацький край”)