Традиційно о цій порі на кошарах в Іллічівці проходить найвідповідальніша у вівчарстві кампанія – стрижка овець. Цьогоріч вівчарські «жнива» відзначаються чіткою організацією процесу, злагодженістю робіт всіх членів стригальської бригади.

Центром робіт стала чабарня на Колодяжній Балці. Саме сюди на об лаштований за всіма технологічними вимогами стригальський пункт по черзі зганяли вівчарські отари старші чабани С.А. Білокобила, К.Г. Макогон, В.В. Прикила. Всього через ножиці стригалів пройшло більше 2000 голів овець! Менше, ніж за тиждень з роботами впоралися.

— До стрижки овець готувалися завчасно, формували бригади стригалів. У господарстві є тваринники, які мають відповідний досвід роботи пресувальників, прибиральників вовни, подавальників овець, інших допоміжних операцій. А ось із стригалями- а це основні фахівці- виникла проблема. Вирішили цього року залучити висококваліфікованих спеціалістів із Закарпаття. Подивіться, як вони працюють: справжні універсали, — говорить керівник відділення «Іллічівське» СТОВ АФ «Барвінківська», депутат Харківської обласної ради О.Є. Попель.

Справді за роботою стригалів спостерігати – справжнє задоволення. Ось де вдало поєднується точність рухів, граціозність і сила! Дивлюсь, як стригаль підхоплює однією рукою вівцю під шию, швидким рухом вгору піднімає від підлоги передню частину її тулуба і, задкуючи назад, захоплює її за собою. Вправно обробляє голову тварини, затим шию, груди, потім пах вільної ноги і черево. Порухи відпрацьовані до автоматизму! Механічне лезо у вправних руках майстра робить чіткі «доріжки» по тілу тварини: двічі проходити по одному місцю не можна – утворюється січка, яка знижує якість руна. А цього справжній стригаль допускати не має права. Дивуюся, як швидко і без зайвих зусиль (принаймні так здається сторонній людині) стригаль приборкує в’юнке тіло 130-кілограмового барана, і вже за кілька хвилин з-під його рук вислизає наголо брита тварина, залишаючи по собі кіпу вовни. І так синхронно працюють всі вісім стригалів. Ледь встигають їм подавати тварин із загону кмітливі скотарі Сергій Семеренко, Василь Білоног, Вадим Павленко, Віктор Беспалий. Жодних зупинок, ніякого простою, ні найменших заминок. Все, як єдиний цілісний конвейєр…

Переконана, що стрижка овець – це один із тих процесів, про який говорять: краще один раз побачити, ніж десять почути. Настільки видовищно! Не випадково організація новозеландських фермерів запропонувала зарахувати стрижку овець до програми Ігор Співдружності та Олімпійських ігор. Тут є у чому змагатися, що демонструвати і де проявляти свій професіоналізм і вправність.

Та видовищність — далеко не головне, завдання тваринників в іншому – отримати якомога більше якісної вовни. Загалом, як переконує нас завідуючий стрижкою господарства А.А. Ієвлєв, у цьому процесі багато складових, від яких залежить швидкість робіт і якість самої продукції. Так, приміром, овець необхідно стригти до годівлі і напування. Вовна в них у цей час має бути сухою. Для стрижки використовуються стригальні машинки, якими так віртуозно володіють закарпатські майстри. А вже досвідчені робітники іллічівської вівчарні Наталія Говор, Галина Водолазька класифікують вовну: настрижену з ніг, черева й охвістя, збирають і складають окремо від руна. Відокремлюють також забруднену, аби не допустити зниження якості решти вовни. На підхваті у цьому процесі сортування Лілія Іванніченко та Ірина Лисиця. Пресують у спеціальній машині щойно відсортовану продукцію Наталія Ломако та Наталія Пасько. Напушена вовна ущільнюється, спресовується у тюки вагою по 70-80 кілограмів, які відкачують у спеціальне місце для складування Євген Палійчук та Дмитро Рибальченко. Терикони із таких вовняних тюків незабаром будуть відправлені на промислову переробку у «Харківвовну». Із іллічівського золотого руна вироблятиметься вовняна тканина, яка у всі часи була й залишається в ціні.

Вагар Алла Антоненко та обліковець Ніна Непрін скрупульозно відстежують кожну зміну стригальських «жнив».
— У перший день стрижки нас прямо-таки порадували племінні барани: на голову отримали майже по 6 кілограмів вовни. Та й якість відмінна! — говорять спеціалісти.— Всього ми одержали по господарству більше 6 тонн вовни. Це кращий показник, ніж торік.

Після стрижки тварини проходять обов`язкову ветпроцедуру: їх купають у спеціальних розчинах, які не тільки дизенфікують тулуб тварини, а й сприяють швидкій адаптації до навколишнього середовища.

— Ви помиляєтесь, якщо думаєте, що оголені тварини відчувають дискомфорт, — говорить Артем Ієвлєв, — навпаки, їм легше переносити таке спекотне літо. Вони й пасуться активніше, й вагу набирають швидше.

— Всіма необхідними ветпрепаратами ми забезпечені. Ніяких збоїв у роботі немає, — підсумовує О.Є.Попель,— керівники агрофірми І.М. Макаревич і А.О.Пархоменко врахували в організаційному процесі все до найменших дрібниць: стрижка пройшла в оптимально стислі строки. Створені були всі умови як для самого виробничого процесу, так і для стригалів. Безпосередньо на вівчарню поставлялися гарячі обіди та вечері, у достатній кількості питної бутильованої води.

Вдячний керівництву агрофірми та задоволений роботою стригалів керуючий відділенням. О.Є. Попель, який вперше у своїй господарській практиці керує вівчарським процесом, але зумів організувати і налаштувати колектив на результативну роботу.
«Жнива» в іллічівських вівчарів завершилися, тепер аграрії на порозі інших жнив— збирання ранніх зернових. І віримо, що вони також порадують результатами.

І. Столбова, газета “Вісті Барвінківщини”