Застосування новітніх технологій і сприятливі погодні умови забезпечили високу врожайність цукрових буряків упродовж останніх років. У минулому році, за словами генерального директора асоціації «Харківцукор» Юрія Ільченка, у нашій державі було вироблено 2,226 тис. тонн цукру при затвердженій Міністерством аграрної політики і продовольства України квоті «А» – 1,833 тис. тонн. Ця кількість виробленого цукру повністю забезпечує внутрішній ринок і створює потенціал для експорту цукру у 2012–2013 маркетинговому році.

«СОЛОДКИХ» ПЛАНТАЦІЙ ПОМЕНШАЄ

Надлишок солодкого продукту з  урахуванням  перехідних  залишків  минулих  років становить 700  тис.  тонн,  які можна  експортувати.  Можна  було  б  радіти  за  розвинену  галузь, але поки що  запитань більше, ніж  відповідей. Насамперед,  така  ситуація  негативно  впливає  на  подальший  розвиток  галузі  та  її  фінансовий стан,  оскільки  перевиробництво  цукру  другий  рік  поспіль призвело до того, що його ціна на  внутрішньому  ринку  впала нижче  витрат  на  виробництво. Якщо  середні  витрати  на  виробництво  цукру  складають 6200–7000  грн  за  тонну,  то цукор реалізується по 4900 грн за тонну,  а  це  вже  збиткова  справа  для  виробників.  Вона  може призвести до  закриття частини цукрових  заводів,  адже  втрачається  інтерес  до  заняття  цукровим  бізнесом.  Та  й  аграрії, які вирощують цукрові буряки, можуть охолонути до цього доволі затратного діла.

Як  наслідок,  цього  року у  нас  в  області  і  в  цілому  по Україні  очікується  зниження площі посіву цукрових буряків. Якщо минулого року  в Україні вони становили 455 тис. га, то в поточному  році  прогнозується посів  цукрових буряків на площі 350  тис.  га. На Харківщині посіви прогнозуються  на  площі 20  тис.  га,  що  менше  проти 2012  року  на 7  тис.  га. Але виробництво  цукру  на  рівні 1,5–1,6 млн тонн з урахуванням перехідних  залишків  буде  достатнім для України. І хоча ситуація ще не патова,  але певна тривога в галузі існує.

У той же час, за оцінками спеціалістів,  собівартість виробленого  цукру  в  Україні  значно  вища, ніж  у  Росії,  Білорусі  та  європейських країнах. Це зумовлено тим, що  сировина  та  енергоносії  подорожчали, ціна за газ зросла на 15 %, підвищилися  ціни  на  мінеральні добрива, гербіциди, паливо, зросли тарифи на перевезення. Саме тому собівартість  вимушено  збільшується, а відтак, повинна бути мінімальна ціна, яка  забезпечуватиме прибуток для аграріїв. Наприклад, в  інших  країнах  середня  ціна  на ринку  становить 800–1000  доларів за тонну цукру.

ПЕРШУ ПАРТІЮ ВЖЕ ЕКСПОРТУВАЛИ

У  нас  середня  ціна  на  цукор теж свого часу наближалася до такого показника – 7,5 грн за кілограм,  і  населення  адаптувалося  до неї. Це  була цілком прийнятна для всіх ціна – від виробника до споживача. Сьогоднішня ситуація з ціною має насторожувати  всіх:  це  неконтрольоване зниження  вартості,  що  неминуче призведе до суттєвого  скорочення  виробництва  цукру.  При згортанні  власного  виробництва цукру його обов’язково замінить закордонний, і ми залежатимемо від  тієї  ціни,  яку  диктуватимуть  імпортери. Зараз  світова  ціна  цукру  може  сягати  понад 1000 доларів за тонну.

Та  й  радіти  з  того, що  ціна  впала  десь  на 2  грн  за  кілограм,  не варто – це ознака  того, що цукровий бізнес стає нецікавим для його власників. Але  так  само неправильним для власників є  і непомірне підвищення цін, тому що тоді держава вживає неадекватних заходів. Саме тому конче потрібна стабільність на ринку цукру, який повинен  регулюватися  законом. В  Україні  таке  законодавство  є, але необхідно, щоб воно реально діяло та впливало на ситуацію.

У  нашій  державі  з’явилася можливість  реалізувати  цукор  за  її  межі,  у  першу  чергу,  у країни  СНД,  і  підприємства  галузі  просять  Уряд  підтримати  їх і  посприяти  в  цьому.  Цукровий експортний  потенціал  України  на  сьогодні –  як  мінімум 500  тис.  тонн  цукру.  Яскравий приклад:  у  лютому  цього  року компанія «Харківцукорзбут»  із законтрактованих 10 тис. тонн цукру експортувала вже одну тисячу тонн у країни СНД. Це перша така угода  на  продаж  цукру  з  території  Харківської  області  за  роки незалежності.  Як  повідомили в  компанії «Харківцукорзбут», такі  торгові  операції  проводитимуться і надалі.

ВІЛЬНИЙ РИНОК ЦУКРУ – ГОЛОВНА МЕТА

Відтак,  нам  треба  продовжувати розвивати такі ринки. Україна  традиційно  була  експортером цукру – майже 60 % його відвантажувалось  за  кордон,  і  цю  традицію  необхідно  відновлювати. А ще слід і далі вести діалог щодо запровадження вільного ринку цукру  з  Росією,  Казахстаном,  Білоруссю. Кожна з цих країн вимагає 340 доларів увізного мита за одну тонну  солодкого  продукту –  це практично  заборона  на  ввезення українського  цукру  в  ці  країни. Щоб стабілізувати ціну на цукор, необхідно  також  захистити  свій внутрішній ринок. За словами директора  асоціації «Харківцукор» Юрія Ільченка, тут слід скасувати щорічну  квоту  СОТ  на  ввезення близько 270 тис. тонн цукру-сирцю з  тростини.  Такі  зобов’язання Україна взяла на себе, вступаючи в СОТ. Цей цукор ввозиться майже безмитно, оскільки 2 % мита – це формальна ознака. У  свою чергу, Кабмін підтримав цукровиробників і серйозно налаштований вести переговори із СОТ з цього питання, але це процес тривалий. Приймати умови  було набагато  легше,  аніж зараз скасовувати.

На щастя, минулого року цінова ситуація склалась не на користь імпорту цього продукту в Україну.  Адже  цукор,  вироблений  із цукрової тростини, дорожчий від нашого бурякового, тому його до нас і не імпортували. Вітчизняні виробники  довели,  що  Україна може  власного  бурякового  цукру  виробляти  більше,  ніж  вона споживає. Тоді про  який  імпорт ми взагалі кажемо? Державі слід підтримувати  власного  товаровиробника. Україна –  унікальна держава, де  є професійні кадри, найкращі  кліматичні  умови  для вирощування  цукрового  буряку і все необхідне для виробництва цукру.  І щоб  не  зруйнувати  бурякоцукрову  галузь,  потрібна  як державна  підтримка,  так  і  відповідна  програма  розвитку  галузі, оскільки вона є стратегічною і соціально значущою.

До речі. Минулого  року  на  Харківщині  цукрозаводи  прийняли 860 тис. тонн «солодкого кореня». У тому числі 251 тис. тонн цукрових буряків було прийнято  з  інших областей,  головним чином Полтавської (215 тис. тонн). Усього вироблено 106,5 тис. тонн цукру (при квоті «А» для нашої області – 94 тис. тонн). Працювали шість  цукрозаводів.  Це  відкриті  акціонерні  товариства: «Ново-іванівський  цукровий  завод» (виробив  найбільше  цукру – 29,4  тис.  тонн), «Первухінський  цукровий  завод», «Цукровий завод  ім. Петровського», «Пархомівський цукровий  завод», «Савинський цукровий завод» та ПСП «Явір» (Мурафський цукровий завод). А от ЗАТ СГП «Цукрове» та НВФ «Синтал-Д» (Конгресівський цукровий завод) у минулому році не працювали.

Ігор Тесло, власний кореспондент

 

«Слобідський край» №26 від 28 лютого 2013 року