Чимало мешканців Валківського району старшого віку добре знають Миколу Сергійовича Кузьменка. Не тільки за роботою в райоб’єднанні «Сільгосптехніка», якому він віддав близько чотирьох десятиліть. Ос­танні кілька років Микола Сергійович очолює районний осередок Всеукраїнсь­кої громадської організації «Захист дітей війни» і багатьом громадянам цієї категорії надав реальну і важливу допомогу.

Закінчивши Мельниківську школу і здобувши спе­ціальність водія на курсах, він працював на автопідприємстві у Валках, слюсарю­вав у Харківському будівельному тресті. А відслуживши в армії, прийшов у «Сільгосптехніку». На всіх роботах тут — водієм, слюса­рем, інженером, завідуючим майстернею, Микола Сергійович зарекомендував себе грамотним, висококваліфікованим, відповідальним працівником. Найтриваліший період на підприємстві він забез­печував ремонт сільгосптехніки, а зна­чить, і безпеку тих, хто на ній працював. При цьому постійно підвищував свою ква­ліфікацію, закінчив технікум і технічний вуз. І колег навчав, передаючи їм свій досвід.

Не можна не згадати ще одну важливу сферу діяльності Кузьменка — його раціоналізаторські розробки, за які він у 1980-х роках одержав звання «Кра­щий раціоналізатор району» і «Кращий раціоналізатор Держкомсільгосптехніки СРСР».

Ще в дитинстві, допомагаючи матері в колгоспі на польових роботах, замислю­вався, як би полегшити важкий ручний труд селян. А здобувши освіту й прак­тичні навички, Микола Сергійович уже на виробництві вніс чимало рацпропозицій з удосконалення, здешевлення і прискорення ремонту сільгосптехніки, які підвищували її надійність, економи­ли витрати на обслуговування.

Серед найвідоміших його технічних удосконалень — заміна шліцевого з’єднан­ня на різьбове. В комбайнах СК-4 це було завжди слабким місцем і через велике навантаження часто виходило з ладу. Із запровадженням розробки М.С. Кузьменка таких поломок значно поменша­ло. І зараз в «Агросервісі» ще використовують чимало його винаходів.

А ще Микола Сергійович механізував вирощення картоплі в домашніх умовах — розробив спеціальний мотоблок для її садіння, викопування, міжрядного обро­бітку і досі використовує його на власному городі. Зараз у його задумах поставити цей мотоблок на колеса. Вдома у Ми­коли Сергійовича є майстерня, де він відводить душу — працює з металом, який завжди вважав своєю стихією. Свою ра­ціоналізаторську роботу порівнює з пле­тінням мережива, бо кожне нове удос­коналення дає поштовх для наступного.

Доля Миколи Сергійовича склалася щасливо. Він зміг самореалізуватися і на роботі, і в своєму цікавому захопленні. Завжди відстоював інтере­си громади — і в складі депутатського корпусу міськради, і у ветеранському осередку «Агросервісу», який очолює вже 15 років. Має надійну підтримку і по­мічницю — дружину, з якою разом майже 30 років. Виховав двох дітей і за­раз має люблячих онуків і правнуків, які хоч і живуть далеко, та за кожної нагоди приїздять провідати дідуся і бабусю. Як, наприклад, зовсім недавно, коли Микола Сергійович відзначав своє 75-річчя.

(За матеріалами газети «Сільські новини»)